Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/184

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Найдовше морське побережжя Німеччини, це побережжя Балтійського моря, легкого до зачинення чужими руками. Канал Вільгельма не багато змінив справу. Довжина вартісного побережжя Німецького моря була невелика і мимо набуття Гельґолянду (1890) було Німецьке море з політично-ґеоґрафічного боку чимось мало що ліпшим, як типове Середземне море. Як показалося в світовій війні, можуть довго простягнені береги Великої Британії й її велитенська флота відгородити Німецьке море від одвертого океану дуже успішно. Колонії Німеччини, розсипані по цілій східній гемісфері землі, були тому на кожний випадок війни з Анґлією відрізані від матірного краю.

Із швидкого приросту населення, з незвичайного розвитку промислу, торговлі й мореплавства, з неможности утворити з малих розкинених, нездалих колоній добрі колонізаційні збутові території зродилася експанзійна політика Німеччини. Її всі напрямки й ціли не можуть бути тут обговорювані, хіба ці, що є в якім-небудь звязку з українською справою. Це дотичить експанзійних стремлінь Німеччини на Південному Сході, до Передньої Азії.

Думка політичної й господарської експанзії Німеччини на Південний Схід сягає взад аж у сорокові роки XIX. століття.