проґраму Берлін–Багдад, зглядно Нордкап–Багдад, виросла підчас війни, як рівновартна, проґрама Берлін–Нутрішня Африка, зглядно Ельба–рівник. Цілком природно, що Месопотамія й Персія, а може й Індія були в планах німецької експанзії без ніякого сумніву[1]. Методи німецької експанзії є инакші, як російські, хоч ведуть таксамо успішно до мети. По її головній думці має повстати великий звязок держав, в котрім Німеччині припадалаб перша роля, рішаючий вплив і загальний провід. Інтеґральність Австро-Угорщини й Туреччини була кличем цеї політичної думки. Ленна зверхність турецького султана над Єгиптом, Нубією і Суданом мала бути заакцептована супроти посягань Анґлії, status quo колишньої турецької світової держави мав бути всюди, де можливо, відновлений. Так відбудована великотурецька держава мусілаб супроти експанзійних посягань Росії з одного, Анґлії з другого боку на завсіди политись у фарватері німецької політики. Таксамо й Австро-Угорщина. Менші члени цього великого тридержавного союзу (головно балканські держави) мусілиб волею чи
- ↑ диви: A. Ritter-Winterstetten. Berlin–Bagdad. XIV. вид. München, 1916. Nordkap–Bagdad. IV. вид. Frankfurt, 1916. Der organische Aufbau Europas. Berlin, 1916.
