Утворення самостійної української національної держави не дає, що правда, Німеччині таких блискучих виглядів на будуче, як відбудова єдиної неділимої Росії. Україна не може й поки що не буде вести експанзійної політики в Передній Азії. Хіба аж у дальшій будуччині. Співпраця України в експанзійній політиці Німеччини є поки що неможлива. Рівночасно українська держава в етноґрафічних границях цілковито відрізує Росію від її старих експанзійних царин у Передній Азії. Навіть утворення східно-европейської федерації держав з Московщиною, чи без неї, виглядає не дуже прихильно для німецької експанзійної політики й відсуває можливість експанзійної співпраці на далеку будуччину.
Натомість утворення української держави береже Німеччину перед новим розчаруванням, що більше перед новою катастрофою й заповідає довгу мирову еру на Сході Европи; ця обставина відчиняє для німецького промислу сливе такий самий що до величини ринок збуту, як російська держава, при багацько видатнішій доставі сирівців. Так Московщина, як і Україна будуть наслідком свого положення щораз більше віддані під матеріяльні й умові культурні впливи Німеччини. Чи, коли й як політичні впливи підуть за культурними,
