палом і жертвенністю Росію, щоб ненависну Німеччину як найуспішніще схопити з заду. По упадку Росії звернула Франція свої очі й надії на Польщу. Цілий 1919. рік подавала Франція Польщі всяку можливу поміч, якої Польща вжила не на те, щоби скріпитися проти Німеччини, а щоби вдоволити свої експанзійні забаганки на Сході. Східня Галичина, Холмщина, Підляшшя, Полісся, значні часті Волині, Білорусі й Литви в польській окупації, творили дуже сумнівний матеріяльний результат цих зусиль Франції, моральний результат був: найглибше невдоволення, ба ненависть Українців, Білорусинів, Литовців і (не в останнє) Москалів, вчорашніх „найкращих другів“.
Французька східна політика 1919. року дивно мало числиться з політично-ґеоґрафічними дійсностями. Коли спробуємо цю політику коротко схарактеризувати, приходимо до заключення, що для Франції цілями східної політики є на вдивовижу заразом і велика Польща, і новозєдинена Росія. Як погодити зі собою ці дві, так виразно противорічні ціли — годі збагнути. Західні межі Польщі є через мирові договори більше чи менше усталені. Тому, щоб по бажанні Франції зробитись великою, Польща мусілаб не тільки здобуті на Сході білоруські й укра-
