їнські території здержати, але й ще нові придбати. І всі ці землі лежать поза етноґрафічними межами Польщі і є на погляд усіх кругів, котрі в зєдиненій Росії можуть бути міродатні, черенними істинно-руськими землями. Неспосібність до життя Австро-Угорщини була у Франції знана вже за часів Наполєона III. Французька політика 1919. р., котра хоче робити з Польщі другу Австро-Угорщину, мусить тому бути для всякого безстороннього чоловіка незрозуміла.
Коли на Схід від Німеччини, на місце давньої Росії, стануть такі дві ворожі собі держави, як майбутня велика Польща й відбудована Росія, настане тут положення дуже небезпечне для намірів Франції. В найліпшому разі ці обі держави, коли прийде до німецько-французької війни остануть невтральні. Багато правдоподібніще однак буде, що одна з них заявиться за Німеччиною й тим спараліжує всяку поміч для Франції від Сходу. Польща, побудована після французької політики 1919. р., була би найкращою запорукою для німецько-російського блоку, бо була би і для Німеччини й для Росії зарівно невигідна.
Багато корисніще для східної політики Франції булоб удержання на Сході Европи мало що зміненого status quo т. зн. могутньої одноцільної Росії поруч із польською
