національною державою в етноґрафічних границях. В цім випадку не було би бодай противенств поміж обома східними сусідами Німеччини й їхній згідний виступ проти Німеччини не був би виключений, ба навіть був би досить правдоподібний. Сильна національна Польща булаб навіть важною підпорою для одноцільної та роздертої національними спорами Росії.
Федерація держав на місци одноцільної російської держави була би може найкорисніша для французької східної політики, бо давала би можність запобігти майбутнім нутрішним конфліктам у Східній Европі і ставляла би проти Німеччини на Сході могутню федеративну державу. Що правда, по цім, що сказано вище, це ще велике питання, чи в данім випадку східно-европейська федерація піднялаб за інтереси Франції оружжя проти Німеччини.
Утворення української національної держави в етноґрафічних границях, зглядно цілої Балтійсько-чорноморської федерації, являється для французької східної політики небажаним, поділ одноцільної російської могутности супроти німецької небезпеки просто фатальним. Та ми вже вище може й доказали, що російська імперія, як союзник Франції проти Німеччини, не має абсолютної вартости, а тільки релятивну. Тому думаємо, що Франція через утво-
