Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/216

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дичини й риби оповідають Михайло Литвин чи Боплян просто чуда, продукує тепер у десятеро менше дичини чи риби, як така сама величиною, яка-будь територія в Середній чи Західній Европі. І то хоч на Україні населення багато рідше, хоч фабрики не затроюють води… Грабіжна господарка на цім полі, що її ведуть чужоземні володітелі України, може припинитись щойно утворенням самостійної української державности. Тоді може й прибережне рибальство (яке тепер дає ледви 2 міліони метричних сотнарів риби) й рибальство на повному морі (досі майже не практиковане) зможе розвинутись і дати поважний причинок до української продукції поживи.

Хліборобство, це без сумніву найважніща галузь народнього господарства України. Тут є простір, який поміж усіма землями Европи дає культурі зернових трав мабуть таки найкращі умови. Населення України, якогоб кодла воно не було, вже від поверх двох тисячліть займається хліборобством неначе з природньої конечности. Свою ролю, як найважніща житниця Европи, відгравала Україна в ріжних періодах так старинности, як і середньовіччя та нових віків. Вже від кількох літ її збіжжя, під іменем „російського“, грало важну ролю в виживленню Европи — головно Анґлії, Італії і Німеччини.