Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/229

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Херсонщина, морські побережжя). Велику вартність для европейського вивозу малиб потасові соли Галичини (Калуш і т. д.).

Вуголь, залізо, нафта й сіль, це головні гірничі продукти України. Та є тут крім цього ще багато инших мінералів, що можуть мати для світової економічної системи велике значіння, та дотепер наслідком польської й російської господарки на Україні були, або цілком занедбані, або тільки в малій части використувані. Багаті кладні манґанової руди находяться над долішнім Дніпром, коло Никополя (1913. р. до 3 міліона м. с.), мідь, срібло, олово й цинк на Кавказі й у Донеччині, ртуть у Донеччині, фосфоріти на Поділлю, Волині й Київщині, ґрафіт у Херсонщині і т. п., каолін і гончарські глини сливе у всіх землях України і т. и., і т. и.

Ці дані, хоч і як вони короткі й неповні, характеризують Україну передусім, як велику й багату область сирої продукції. Ростинні і звіринні сирівці продукуються на великопростірній і (в західно-европейському змислі) ще не густо заселеній території в велитенських кількостях. Таксамо й мінеральні сирівці. Значіння української продукційної области було й дотепер немаловажне, хоч вона находилася під владою Росії й Австро-Угорщини. Утворення нової самостійної