Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/23

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

народ і донині прийти до себе.

Державні твори кочових народів прикметні завсіди великопросторністю їхньої політичної думки. Держава Хозарів завоювала частини навіть лісової полоси України. Обсяг влади Печенігів і Половців обіймав цілу південну пайку України враз із сусідніми степовими землями (до ½ міліона квадратових кілометрів). Коло половини XIII. віку стала ціла Україна невеличкою провінцією велитенської світової держави Джінґісхана. Тоді терпіли теж Польща й Угорщина від монґольських набігів. Однак обидві ці держави вспіли захистити свою незалежність завдяки їхньому ґеоґрафічному положенню. Московська держава мусіла близько четвертину тисячліття носити ярмо татарського панування і потім ще довго терпіти від татарських набігів на своїх окрайних землях. Та Московщина була за далеко від понто-каспійських степів, цього „optimum“ Татарів. Для того її державна орґанізація могла істнувати далі під татарським пануванням, навіть скріпитись перейняттям татарських метод правління. Натомість давня українська держава зі своїм так недалечко від степів положеним центром — Київом мусіла впасти, а новий центр, положений далеко в західних лісових землях — Галич