дугою приблизно в західно-східному напрямкові й при частковім уживанню морських рукавів великої лімної полоси землі, проходить крізь сухопутні маси Старого Світу. Ця система зложена з морських і сухопутніх шляхів. Є цілком природно виключене, щоби в будуччині сухопутні шляхи взяли абсолютно верх над морськими, так, як це було деколи в старинности й середньовіччі. Однак попри себе будуть могли й мусітимуть істнувати й одні й другі. Морські шляхи для масового, дешевого й важкого добра, сухопутні для почти, коштовніщих, а легких посилок і особової лучби…
Відбудовання цеї прастарої, а заразом так важної для будуччини лучбової системи, є для всіх держав Европи, перед усім же для Анґлії, Франції й Італії, з усіма серед земноморськими державами безмірно важне. Для цілої цеї системи держав є згадана система шляхів головною життєвою артерією, панування над нею, це питання життя й смерти всіх заінтересованих у цих сторонах великих держав. Всі тенденції захопити й перервати цю рівнобіжникову систему лучби від півночі, головно в вузловій точці, (Кавказ–Ніль–Перська затока) є для західно-европейського й середземноморського гурту держав нечувано небезпечні так з економічного, як із політичного боку.
