Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/30

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

пійським морями. Зараз таки почався великочертний колонізаційний рух українським народом. В родючих чорноморських землях, які недавно тому кормили тільки стада кочівників, почали масово поселюватись українські хлібороби. В часі коротшім, як одно століття, цей колонізаційний рух збільшив українську національну територію більше, як двічі, й посунув етноґрафічні межі України аж до берегів Чорного моря, Каспія і Кавказького Підгірря. По шістьох століттях добився український народ, знов до морського побережжя, від котрого його відсунули слідуючі по собі навали азійських кочівників.

Тим способом використав український народ своє некорисне окрайне положення бодай у одному напрямкові. Окрайне положення давало йому можливість поширити свою територію на Схід і Південний Схід. Український народ це зробив і здобув собі дорогою мирної, хліборобської колонізації широченну територіяльну основу. Нікому з „недержавних“ народів такого не доводилося доказати. Національні території Чехів, Поляків, Литовців, Білорусинів і т. и. є наслідком цього малі й із усіх сторін обмежені, центральне їх положення, обгорожене більше чи менше постійними етноґрафічними границями, дозволяє на експанзію хибань дорогою насилля. Ба навіть,