Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/31

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

щоб удержати свої межі, мусить кожний з цих народів вести завзяту національну боротьбу. Малопростірність і велика густота населення є, що правда, прихильні розвиткові культури, замикають однак народ і його політичну ідею в узькі межі. Відплив надвишки населення мусить йти в чужі краї. А що недержавний народ не може мати власних колоній, то всі еміґранти тратять по найвище двох ґенераціях свою народність. Правда, з другої сторони така „етноґрафічна тіснота“ родить у народа тугість (пр. у Чехів), або експанзивність (пр. у Поляків).

Український народ добув собі натомість дуже великопростірну територіяльну основу, яка ще й тепер є зглядно рідко заселена (на р. 1914. 56 людей на 1 км.кв.) й допускає ще на багато років нутрішню колонізацію. Крім цього лежать у безпосередньому сусідстві України величезні простором, та населенням дуже вбогі, землі (Кавказ, Центральна Азія, південна Сибір). В ці, для хліборобських осель дуже принагідні, землі ллється від кількох десятиліть сильна струя українських переселенців, цей колонізаційний рух має такеж саме великочертне обличчя, як свогочасна колонізація чорноморських берегів. Суцільні простори заселені Українцями, великі на десятки, ба й сотки тисяч квадратових кілометрів,