звершеним. Однак тільки тоді, коли порівняємо цю державу з нинішніми великими державами. Колиж приложимо до неї мірило тодішніх середньовічних держав, вийде порівняння для Київської держави дуже не погане. Внутрішні війни й усобиці, недостача почуття державної єдности, слабість військової сили, були прикметні теж тодішній Анґлії, Франції й Німеччині. Цеж були великі роєвища февдальних незгод, усобиць, воєн. Малопростірність політичної думки прикметна не тільки давній Київській державі, але й усім европейським державам середньовіччя. Кожна з них булаб упала, колиб доля поставила її в безпосереднє сусідство з азійськими кочівниками.
Азійські кочові народи відсунули своїм натиском на Захід давніх Українців від чорноморських берегів. Політично більше сконсолідовані, одарені великопростірною державною думкою кочівничі держави відрізали тим способом Україну від головної артерії світової лучби середньовіччя — від Середземного моря. І то на більше, як пів тисячліття. Колиж у XVIII і XIX-му віці українська національна територія знов сягнула до чорноморських берегів, не було вже української державности, а на місци Византії з її високою культурою сиділа від віків уже турецька держава, ворожа вся-
