одиноких князів і маркґрафів. Сильнішу експанзійну діяльність розвинув тільки орден німецьких лицарів над устями Висли й Німану. Та його експанзія скріпила тільки Польщу, бо знищила старих грабіжних Прусаків, приневолила Поляків навчитися західно-европейської воєнної штуки й спонукала їх до зєднання їхніх дрібних князівств, роздираних усобицями, в одно сильне польське королівство. Сильна Німецька колонізація в Польщі спричинила гарний розвиток міст і міського життя, вищої культури, промислу й торговлі. Німецьке сусідство мало для середньовічної Польщі тільки корисні наслідки. Не дармо покинули польські королі вже від XIV. в. (Казимір Великий) свою, дотепер проти Німеччини звернену політику, щоб кинутись на легку добичу на Сході.
Східні сусіди Польщі: Литовці, Ятвяги, Русичі-Українці дошкулювали, що правда, Польщі граничними війнами, та не загрожували ніколи її самостійности. З кочових народів грізні їй були тільки Татари, однак не прибільшуємо, коли сконстатуємо, що Україна в пару десятьліттях мусіла витерпіти від Татар багато більше, як етноґрафічна Польща за всі часи Татарщини.
Ці корисні обставини справили те, що в половині XIV. віку, коли Україна гинула в крові вічних татарських воєн і династія
