Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/93

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Польщі, усі ті народи були нічим иншим, як тільки етноґрафічними масами. І мимо того вони на диво принесли Польщі таки загибіль!

Діспропорція між скількістю пануючого народу та підчинених була в давній литовсько-польській державі дуже ярка. Поляки творили ледви четвертину населення, по відірванні України (1648) були процентові числа національностей в Польщі (перед першим поділом) ось які: Поляків 33%, Українців і Білорусинів поверх 37%, Жидів 10%, Литовців поверх 9%, Німців поверх 8%, Москалів 1%[1].

При так ріжнобарвному складі мусіла давня, історична Польща скорше чи пізніше поділити долю всіх мозайкових держав. Панування над Литвою, Білою Русею, Україною вимагало сильної національної експанзії Поляків у цих просторих країнах і видатної полонізації їхніх автохтонних народів. І перше й друге завдання було неможливе до сповнення задля чисельної слабости пануючого народу. Соціяльно-політична будова польської держави була неприхильна повному прийняттю західної культури. Польська культура, котру польські публіцисти, навіть учені, так виносять

  1. По обчисленням Плятера. Réclus. Nouvelle géographie universelle. Т. V., стор. 297.