фатальнім ударі держалася польська держава тільки так довго, як її сусіди були слабі. Коли одначе в XVIII. столітті на місце давнього німецького цісарства стали Пруси й Австрія й слаба Московщина зробилася туго зорґанізованою російською державою, дальше істнування польської мозайкової держави було неможливе. При кінці тогож самого століття вона мусіла загинути, без великих воєн, так як свого часу без великих воєн повстала.
Другий шкільний примір для малої життєспосібности мозайкових держав, що обіймають кілька народів чи їх частин, подає Австро-Угорщина. Коли Польща жила все таки чотириста, зглядно двіста років, то Австро-Угорщина животіла властиво тільки сто років. Перед 1806. р. істнували властиво тільки „габсбурські землі“, більше чи менше номінально звязані зі старою римсько-німецькою державою. Альпійські, чеські, угорські краї були звязані з собою властиво тільки династією. Карло VI., Марія Тереса, Йосип II. почали з цих мозайкових камінчиків будувати мозайкову державу, яка формально ввійшла в життя аж у часі Наполєонських воєн.
В реакційних часах „Святого Аліянсу“ й ославленого Меттерніха (до 1848. р.) повстав престіж Австро-Угорщини, як великої держави. Роля, котру грала вона тоді
