державі“ Німців і Поляків. Усі поневолені народи стреміли всіми силами, щоб вирватися з австро-угорської тюрми народів. У війні 1914–1918 держалася Австрія виключно тільки поміччю Німеччини; „велика сила великих слів“ про „австрійське чудо“, про „побіду державної думки над національною думкою“ були й остали фразою й пустою балаканиною. Тому-то в падолисті 1918. р., коли прийшов військовий розвал, Австро-Угорщина зараз таки розпалася на кілька національних держав, що в цій хвилі попали в як найгірші противенства між собою.
Чому мозайкова держава Австро-Угорщини могла проістнувати тільки одно століття, коли Польща таки проживотіла двічі, ба вчасти й чотирі рази довше — пояснити дуже легко. Польська мозаїка істнувала в століттях, в котрих національна ідея не була так розвита, як в XIX. столітті. Загально нищий рівень культури східно-европейських народів і страшні наслідки татарського лихоліття пояснюють зглядно довге панування Польщі над Українцями, Литовцями, Білорусинами цілком достаточно. Австро-Угорщина мусіла бути більше коротковічна. В Польщі жила головна маса пануючої державної нації таки в самій же державі, в Австрії були quasi державною, пануючою нацією австрійські
