Сторінка:Степан Томашівський. Під колесами історії (1922).djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

та ждучи остаточної перемоги „цивілізації“, почав творити те, що приходиться назвати петлюрівською лєґендою серед народу. Без цеї лєґенди повстання проти Гетьмана булоб певно не вдалося. Для темних мас — основа кожної лєґенди ірраціональна, чим більше романтизму в ній, тим краще для тих, що її сіють; натомість інтеліґенція, без якої жадний політичний рух неможливий, потрібує бачити якийсь позитивний скелет у цій лєґенді.

Такий кістяк складений був дуже швидко; ним заопікувався Український Національний Союз з Винниченком на чолі: „Антанта — мовляв — визнала вже у принципі державну самостійність України; що це не сталося досі по всій формі, цьому винні: берестейський мир, Німці і Гетьман. Якщо скинемо цього, проженемо тих та подремо берестейський трактат (знаєте, що йому закидувано? Це, що він не анектує, разом із Холмщиною, ще й Галичини, Буковини й Угорської Руси!), тоді до всяких соціяльно-демократичних благ антанта додасть нам одну соборну самостійну Україну, від Тиси по Кубань (reservatio mentalis: з Петлюрою і Винниченком в ролі диктаторів).“ Така-то лєґенда, в якій не було ні зерна правди, була поширювана 1918. р. з усією безсоромностю демаґоґії.