Остання промова Лєніна про банкротство практичного комуністичного господарства[1] — це не перша проява тої крізи, яку зараз переживає большевицький режім у Росії. Ортодоксальна марксівська доктрина панувала там усього три роки, заки виявилася вся її безплодність; вже з минулої зими, Лєнін, людина без сумніву видюща і розумна, почав постепенний відворот: знесення селянських реквізицій, допущення вільної торгівлі, державний банк, концесії заграничним капіталістам і т. и. — це етапи по шляху до відкритого признання банкротства і до очевидного, хоч усе ще заквітчаного традиційними фразами, повороту до того місця, в якім східна Европа була чотири роки тому назад.
Те, що Лєнін доглянув безхлібя і безвіддя, в які він завів Росію, та що мав відвагу прилюдно заявити це і витягнути відповідні практичні висновки — усе те
- ↑ Зміст її у 81. ч. „У.С.“ (1. VI. 1921).
