Сторінка:Степан Томашівський. Під колесами історії (1922).djvu/75

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 73 —

вимагає того, щоб не індивідуалізувати, не навязувати тілько самим нам цього, що загальне, европейське і людське. Справді, в подібному як Україна становищі опинилася зараз не тілько вся Европа, але й уся людськість. Хоч уже три роки як головна війна скінчилася, а культурний віз народів котиться щораз низше і низше. Куди і як довга? Загадка. Визначні уми серед усіх народів відчувають повагу хвилини, грядущу небезпеку, вони горячково шукають, де тут основне лихо і висилюють уми, щоб знайти способи і шляхи для відвернення якоїсь невидимої катастрофи. Та Уелси, Шови, Франси, Ролани й їм под. мають час роздумувати і шукати; вони, при мало що нарушених ще богацтвах, засобах і силах; їхні земляки можуть жити т. ск. з капіталу минулих поколінь ще довгі часи та перед вичерпанням його діждатися повороту до кращого; одначе ми… ми завсіди були убогі, дуже убогі і наші національні капітали можуть скінчитися дуже швидко.

Коротко кажучи, Українцям годі ждати, поки буде знайдений лік на того невидимого рака, що з'їдає народи; вони самі мусять зірватися до самопізнання і самолічення, поки ще час і змога. І тому годі нам підобрати більше корисного побажання з новим роком, як те, щоб 1922. р.