Ця сторінка вичитана
— 13 —
— Ой Федере, не пустю я твоі хлопці по під чужі плоти, але навчу іх як рідні ,— вже Василь казав.
„А ту ниву під ланом засійте пшеницею, то добра, нива недавно гноєна. Тай робіть так, аби моім дітям кривди не було, бо я маю таку гадку, що відси я вже не годен вийти. Тай припишіть до мене геть за все, що ся дома діє?
„Кланяюсь до тебе, брате, тай до Вас, мамо, тай до дітей моіх.“
Федір.
Баба ревно плакала, а обоє дітей за нею.
— На-но тобі крейцар, на-но, але не плач. От, чуєш, що татко каже, аби-сь баби слухав, аби-сь не пустував.
Казав отсе Василь до Іванка тай дав йому новенький крейцар.
_%D1%81._13.png)
