на долоню, тай наскрізь руку перейшов. Але то лиш десь сотому удасться такого ліку дістати. А мужикам лиш такий лік здатний, що або сюди або туди.
„Ей, бідний світе, що я не распитав баби, як воно треба того ліку просити. А так і гроші загубив, і нічого не поможе… То то м кепсько зробив“.
Та відай нема вашій дівці виходу. Гляньте, як вона горить? Нема з неі нічого, як з отого листка, що відчімхнувся від дерева…
„Ой, нема, нема і гроші пішли. Коби-м був хоч Іванихи запитав“..
— Та то, видите, від чого лік. Аптикарь має свою аптику та вмірає…
_%D1%81._10.png)
У хаті було так ясно, що баба Грициха виділа кожний палець Іванків, де він до стіни притулився.
Сонце спускалося насамперед на ліс, що стояв на горі перед хатою,на його галуззю лишало всі своі дорогі каміні блискучі, а ліс бив промінями у вікна хати.
І таких іх було багато в хаті, що баба виділа кождісінький палець Іванків на стіні.
— Гей, Іване, аби я тебе не виділа більше на лаві! Глянь, що ти із стін поробив. По землі собі бігай.
Іванко бігав від порога до стола та возив на нитці коліщатко від ниток тай казав бабі:
— Не бійтеся, я вже бігме не буду.
Коло баби на печі сиділа маленька Марійка з заплетеною кісочкою, як мишачий хвостик:
