Перейти до вмісту

Сторінка:Стефаник В. Палій (1928).pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Іще раз!

— Полегеньку, плавно враз!

— Гов, досить! Теперь пийте горілку, забирайте свої панські воші по кешенях та й марш з корчми, бо мужики хотять собі сами між собою потанцювати!

І пани, як зайці, висувалися.

— Я тих панів умію муштрувати, то таке легеньке, як пір'я: подуй… воно полетіло!

— Гей, Юдо, давай горілки, давай пива, давай рому, бо ми знаємося!

Шинкар скоренько накладав усього на стіл і зараз відбирав гроші.

— Ти, Безклубий, ти чого ревеш? За клубом? Пий та й запри собі губу, бо в мене забава!

Безклубий іще гірше заревів.

— Тихо, бо б'ю!

— Не руш!

— А то котрий, хлопе?!

— А ти що за пан?

Федір устав із-за стола й тріснув того напасного в лице.

— Ти в неділю переш? Та це гріх!

І ударом лавки звалив Федора на землю. Зробилися дві партії. В корчмі все заворушилося. Шинкар утік, горілка булькотіла на землю, столи й лавки почервоніли від крови й поламані падали. А в болоті із