Цю сторінку схвалено
— Я прийшов до пана найматися. Переднівок[1] дуже прикрий, дітей маю четверо, а на то лише латка городу. Найматися мушу, а роботу кожну знаю, бо я заробний чоловік. Та прошу божої ласки та й панської, щоб ми погодилися та щоб пан дали мені корець орнарії[2] таки зараз, щоб дати жінці й дітям, а до служби я можу зараз ставати.
Перше слово пана буде:
— Ти, відай, злодій?
— Я, пане, ще чужого стебла не порухав.
— Чого брешеш, лайдаку[3], а то ж подумана річ, щоб мужик не крав?! Хіба ти не мужик?
— Я цілком простий мужик, але я чужого не люблю кивати[4].
— То ти, певне, п'яниця?
— Я з горілкою собі не заходжу, бо нема звідки.
— Гавкаєш, як пес, та ти б умер без горілки.
— Без горілки не вмер би, а без хліба то й можна!
——————
