Цю сторінку схвалено
секунду, махнув рукою й пішов від брами на лан. Заліз у траву й розложився до доброго сну. Привиджався йому пан, і його руки і білі стежки. Пан йому десь сказав, щоб поклав капелюх на голову, але він не хотів.
— Я, прошу пана, бідний чоловік, я не можу покласти капелюха на голову, бо я бідний, такий бідний чоловік…
Солодкий сон нагонив ті привиди, і він спав спокійно.
Сонце реготалося над ним, посилало до нього своє проміння, пестило його, як мама рідна. Квітки цілували його по чорнім нечесанім волоссю, польові коники через його перескакували. А він спав спокійно, а чорні ноги й чорні руки виглядали, як прироблені до його цеглястого тіла.
