буду з вами робити; може, якось відробите, але більше не приходьте й не бануйте, бо не дам. Сами бачите, що ваша робота ніпочому.
— Та я, Андрію, мушу коло людей тулитися, а де ж я подінуся?!
— Дівайтеся, де хочете, а між ґазди ви вже нездатні. Шукайте собі служби в жида або в пана… там робота легша.
— Ви мені гарно радите! Як я силу коло вас лишив, то щоб на старість ішов жидам воду носити?
— Задармо ви мені не робили.
— От, бувайте здорові.
І Федір вийшов з хати.
— Ну, та ці жебраки все б забрали! Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не може вдержати, та й ще воно кокошиться! Йди на зламану голову, гадає, що я гроші кую або краду!
Федір чалапав до своєї хати та не переставав шептати.
— А я ж, Андрійку, де силу пустив? Чи я її протанцював, чи я її пропив? Таже вся вона сіла в тебе, на твоїм подвір'ї. А я ж, Андрійку, де силу пустив?
В хаті скинув чоботи та й ліг на постіль. Лежав до самого вечора й без вечері заснув. Але ще півні не співали, як він зірвався,
