Довго чи не довго йшла вона до того города, де жив царь з сліпою дочкою, а нарешті прийшла. Зараз донесли царю, що в його город прийшла молодиця, що береться відрятувати його дочку. Царь звелів покликати її. Прийшла Правда у хату до царя, коли дивиться — тут і Неправда. „Се й ти тут, сестро“? — питав Правда Неправду. „Еге! коли-б ти знала, — я уже і світ увесь пройшла“, отказує Неправда, — „а ти чого тут?“ — „Того та того!“ — каже Правда, та й росказала, чого вона прийшла і що з нею було. Після сього помастила вона цілющою росою очи царівні — і ся стала бачити усе так, як-би не була і сліпа.
А царь бачить, що Правда з Неправдою росказують, як давнішні знайомі, та й пита у сієї: „Де ти з нею бачилась, і що, і як, і коли?“ Правда і росказала царю цеє по правді. Царь, як кінчила Правда росказувати, звелів узять Неправду, прив’язать її коню до хвоста, та й пустить його на волю, що б розніс її.
— „Оттак, — сказала Правда, — пройшла вона світ — назад не вернулась“!
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Стешенко О. Рідні колоски (1918).pdf/109}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Опов. МАРКО-ВОВЧКА.
Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка. Ся пасіка була загорожена лісою. 3 води, і в огород загородив козак сім високих, старих, коренастих дубів і восьму вербу гіл-
