ків на добрій ниві — і вже не полічу, мабуть, скільки багато теперь у його придбано: мабуть, багато та й пребагато, бо рої там роїлися виборно, так що тільки — не подивуйте у лиху годину — виборно роїлися! Було раз-у-раз чути: „рій!“, „летить!“ „від поля! від гаю!“ То Михайло крикне: „рій!“ а Мелася за ним, як у дзвоники перебива „рій-рій! рій-рій!“ То знов Мелася закричить: „летить-летить! летить-летить!“ а Михайло біжить вивіряти, чи правда; то знов дід, плетячи кошик, наче духом вгадає, що рій надлітує і йде його накривати… Страх якого діла було у пасіці! У кутку там дід заплів хижку з лози, Михайло покрив її соломою гарно, а Мелася промела коло дверей і сказала: „отсе вже й зовсім теперки!“ Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу з Михайлом, а Мелася насіяла всячини, і усе прийнялося, зійшло і проквітало одмішне й перемішне, як у празнику люде, на диво Меласі що каже, сіяла усе окремішне, ряд по рядочку, а зійшла така мішанина. Михайло на цю річ сестриччину мовчить, бо не хоче змагатися з дівчиною маленькою, — мовчить та тільки дивиться, як рожа, хилячись із гіллячки, наче питає, чого це так підкотивсь до неї, хорошої, низенький васильочок? Листатий любисток тут побрася з жменькою конопель, а коноплі знов побралися між маки повні, а маки знову угнали у волоський горох, а скрізь усюди колоски постріляли житні, — де один, де два, а де й посемейкою, і вже як де посемейка, то перенадила за собою і кукілю червоного і синіх волошків. Чи теж мало зілля несіяного, непроханого й некоханого нагодилось у дідову пасіку — і над усім літають бджоли, гудучи. Славно у тій пасіці! Дихать — не надихаться! Лехко, вільно! Куди глянешь — усе поля широкі, чисті і по полях дуби, зрідка дуб од дуба, як намети проти сонця розкинуті; у село шлях звивається, а села самого не видати за могилою стрімчастою — видко тільки від схід сонця гай здоровенний, темний…
Славно було літувати у пасіці Михайлові з дідом, і Мелася, покинувши матір з старшою сестрою домувати, сама прителітилася до дідуся і хазяйнувала у його в пасіці: співала пісень, ходила по полю збірати полуниці, розбила два горщатка і одну мисочку, теж бджоли доглядала так, що аж, незвичайні, кусали її і тим робили — часом з любенького личенька не-знать-що: з одного боку глянь Мелася: її щічка, її вічко; а з другого боку глянь — якийсь дутик. Вставала Me-
