Уривок з опов. В. ВИННИЧЕНКА.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Стешенко О. Рідні колоски (1918).pdf/141}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Настала весна. Сніг зробився жовтий і брудний, а лід на річці такий, як намочений сахар. Потім почали текти річечки по вулицях, і стала парувати земля на сонечку.
Раз під вечір Стьопка, Грицик, Спірка та инші хлопці пускали кораблики по улиці.
В сей час вийшов Толя на ґанок і дивився на їх. Він сам не пускав, бо йому строго заборонено було гратись з вуличними хлопцями, але стояти на ґанку можна було.
Раптом звідкись прийшов Федько. Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті. Але він весь сяяв і махав величезною палицею, яка була вдвоє більша за його.
— Хлопці! А де я був! — закричав він ще здалеку.
Всі кинули кораблики і підбігли до його. — А де? А де?
Федько ловко заткнув палицю в купу мокрого снігу, зняв шапку і витер піт.
— Ху! От так наморився, братця! Ну, так і робота була.
— Та де-ж ти був? Яка робота?
— На річці був. Там таке!.. Крига йде страшенна. Базарний місток знесла к бісу. Он як! Ми ловили дошки… Я такого дуба витягнув, що ой-ой-ой!
Хлопцям аж дух захопило. А вони й не знали!
— Та брешеш? Правда?
— Піди подивись. Сидять тут, кораблики пускають… Я завтра у школу не піду, зранку на річку збіраюсь…
— Як у школу не підешь? А батько?
