просить хліба; як не дасть, то нехай з ним так згодиться: щоб тільки те зерно для меншого лишилось, котре впаде йому в постоли, як він у старшого молотити стане“.
Прийшов менший брат до старшого, а той сидить на дворі коло хати такий гладкий та ситий, сказано — багатий; тільки вздрів свого брата, зараз встав і сховався в будинок. Через яку там годину висилає спитати, чого братові треба? От менший і каже: „Прийшов до брата просити хліба собі і діткам своїм“. А старший брат вибіг на ґанок та й крикнув. „Женіть його з двору!“ Молодший знов просить: „Братіку мій, дай мені хоч молотити у тебе“, — „Не дам“, — каже старший, — „який з тебе молотильник? Ти мені тільки понівечиш пшеницю!“ — „Ну, як так, — каже менший, — то нехай тільки те-зерно буде моє, яке попаде в мої постоли!“ Старший брат засміявся та й каже: „Добре, дайте йому молотити з тої стирти, що затекла й миші поточили!“.
Молотив бідолаха цілісінький день; увечорі роззувся, дивиться — в постолі тільки два зерна. На другий день молотив, — приніс три зерняточка, на третій — чотирі; що-дня прибувало тільки по одному зернятку. Отак сердега молотив цілу зіму, а намолотив з пригоршню зерна.
Вернувся до-дому: жінка з дітьми вийшла на-зустріч і не пізнала сердечного: від праці висох, змарнів, аж очі йому в лобі позападали і так ослаб, що ледве до своєї хати приволікся. Голодні діти обступили батька, а він їм показує пригорошню пшениці, що вимолотив — тільки сльози капають на неї. „Бачите, діточки, — каже, — більше сліз витекло і трудового поту, як тих зернят що для вас намолотив; сльозами-ж, — каже, — нікого не нагодуєш, а від труду та поту ніхто не сидів голодний, тільки я з вами, мої безталанні діточки!“ Далі й каже янголові свому: „Що-ж мені на світі зробити з цією пшеницею: змолоти та й спекти, то й одному їсти нема що!“ Полетів янгол до Бога та й питає: „Що робити молодшому братові з пшеницею, що вимолотив?“ — „Нехай, — каже Бог, — попросить у брата землі, та й посіє“.
Знову пішов менший брат до старшого. „А чого тобі треба? — пита старший, — чи не схотілось ще молотити?“ — „Ні, — каже молодший, — прийшов до тебе просити землиці, щоб посіяти ту пшеницю, що з ласки твоєї намолотив“. „А багато намолотив?“ — пита старший. „Ось скільки“, — каже менший
