Вірш П. ГРАБА.
Блимає каганчик посеред кімнати,
Пильно припадає до колиски мати.
А з надвору рветься дикий завій бурі,
Стогнуть за віконцем деревця похмурі,
З колиски мамуся очей не зривала;
Колишучи, журно пісеньку співала:
„Перестаньте, вітри! Не шуміть, ялини!
Не лякайте нагло сонної дитини!
Не зворушуй, грозо, милого покою!
Розійдись, негодо, хмарою швидкою!
Спи, моє золото! Любо скріз та тихо!
Бороню я сон твій — не підступить лихо,
Прокинешся ранком — глянеш без опаски;
Стрінуть тебе сонце, пестіння та ласки!“
Блимати — мигати. Зорі мигали бризкали світом.
Пильно— уважно, старанно, дбало.
Завій — завивання.
Опаска — небезпека. Без опаски спати лягли. Найшла буря вітряна на озеро, і були вони в небезпеці.
Нагло — несподівано, зненацька, знебачки. Борони від наглої смерти. Зненацька вдарили на всі Московські сили. Знебачки приїде пан.
Т. ШЕВЧЕНКО.
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає.
А де-ж дівся соловейко?
Не питай: не знає!
