змореним, а увечері, готуючи лекції, зовсім дрімав над книжками. Раз з ним сталося таке, чого ще не було ніколи: він заснув над своїм зшитком.
— Вставай, вставай! — закричав йому батько, ляскаючи в долоні, — не спи над книжками! Джуліо прокинувся і взявся за лекції. А далі це траплялося частіш і частіш, він дрімав над книжками, вставав пізніш, ніж треба і взагалі почав значно гірше учитися.
Батько, коли примітив це, почав сердитись і навіть став докоряти йому, хоч цього ще ніколи не було! — Джуліо, сказав він йому, — ти мене зневажаєш, ти одмінився на гірше і це мене дуже турбує. Згадай тільки, що ти надія всієї сем'ї. Я дуже незадоволений тобою — розумієш? Хлопчик слухав цей перший докір у своєму житті і міркував собі:
— Так, це правда; так воно далі бути не може; далі дурити батька не буду.
Але в той вечір батько за вечерею радісно сказав:
— Чи знаєте, що я за цей місяць заробив на тридцять дві лірі більше, ніж за минулий на своїх бандеролях! По цій мові він дістав коробку цукерків, які він купив за-для дітей, щоб вони були раді такому несподіваному заробітку. Діти з веселим криком взяли дарунок, а в душі Джуліо ще більше зміцніло бажання помагати батькові і він сказав собі: — Любий тату, я буду і далі робити так, як і попереду, я постараюсь краще вчитися вдень, а вночі буду працювати за-для тебе і за-для всіх своїх рідних.
Батько знову заговорив: — Тридцять дві лірі несподіваних — як це гарно! Тільки ось цей, — і він показав на Джуліо, — мені смутку завдає. — Джуліо вислухав дорікання, ковтаючи сльози, що ледве не полились з очей; але-ж в ту хвилину на серці в нього було ясно та радісно.
І він почав працювати, на скільки вистачало сили. Та що далі, то все більше він стомлювався. Так минуло два місяці. Батько не перестав докоряти синові за ледарство і дивився на нього, похмуривши брови. Він пішов у школу, щоб довідатись про сина від самого вчителя. — Ні, нічого, — сказав учитель, — він не одстає од инших, бо він хлопець з хистом, але вчиться не з тою охотою, як було попереду: дрімає, позіхає, неуважно слухає, подає, коротенькі і недбало скомпоновані роботи.
