Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Стешенко О. Рідні колоски (1918).pdf/19}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
9. Молитва.
Л. СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА.
Втомлена іду я спатки,
Сон стулив вже оченятки;
Добрий янголе, святий,
Тихий сон мені навій.
Коли я що зле зробила,
Наді мною білі крила
Ти, як завше, розпусти —
Все пробач і захисти!
Пробачити — Вибачити, дарувати. Пробачте, гості мої, нескудність, така спроможність. Іжте, умочайте,а на друге вибачайте. Даруй мені, я більше не буду.
Захистити — боронити. Од татарви безбожної землю захистили. В морі не втопила, від смерти боронила.
