Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки
93. Рідний край.
Вірш М. ЧЕРНЯВСЬКОГО.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя святиня,
А ніж земний в чужині рай.
Ім скрасе все їх рідний край,
Нема без коріня рослини,
А нас, людей — без батьківщини.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Стешенко О. Рідні колоски (1918).pdf/195}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
94. Бджола та Мухи.
Байка Л. ГЛІБОВА.
Хтось мухам набрехав,
Що на чужині краще жити,
Що слід усім туди летіти,
Хто щастя тут не мав.
Наслухались дві Мухи того дива
(Про се найбільше чміль гудів);
„Тут, — кажуть, — доля нещастлива;
Дурний, хто досі не летів!
Покиньмо, куме, Україну —
Нехай їй хрін!
Та помандруєм на чужину,
Аж до веселих тих долин,
Де доля кращая вітає
І може плаче нас ждучи…
Зіми там, кажуть, не буває, —
Гуляй, безпешно живучи!“
