Тії-ж миті ніж блиснув у татарській руці і вдарив дівчину у груди. Як билина підрізана впала вона до-долу
Ії голівонька схилилась, і чиста душа покинула тіло. Татарин плюнув на неї, і всі вороги повернули назад.
А Михайлик тим часом добіг до-дому. Він казав, що татар хто зна й скільки. Люде покидали все і повтікали в ліс. Дід данило Думав, що він там і Олесю знайде. День просиділи люде в лісі, — їм не стало харчу. Другого дні треба було вертатись. Послали одного парубка подивитися, що в селі. Парубок вернувся і сказав, що в селі все ціле. Люде зрозуміли, що татари їх обминули і почали вертатись до-дому.
Але-ж Олесі там не було. Дід Данило попрохав кілька чоловік і всі, узброївщись, гуртом пішли шукати її в лісі. Михайлик привів їх до того місця, де він покинув Олесю. Тут знайшли татарські сліди. По тих слідах прийшли в лісову пущу. Довго йшли, аж поки побачили татарських коней, що позагрузали в болоті. Татар не було. Мабуть вони позлазили з коней та й потопли в багнах.
Дід Данило ішов попереду. Він перший побачив Олесю. Вона лежала мертва. На шиї у неї був татарський аркан.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Стешенко О. Рідні колоски (1918).pdf/205}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
