Ця сторінка вичитана
кузні робота, закрутиться машина — тихо, діловито, зашелестить папір і з кожною годиною буде рости гора друкованих аркушів…
І піде „твоє“ число часопису утертим шляхом. Розхапають його люди в рідній землі, проллють над тобою сльозу, — сльозу мужську, сльозу, що в ній міститься сила і присяга…
Піде твоє число у світ широкий, будуть його передавати один одному все далі й далі, поки так — з рук до рук — не попаде зім'ятий лист паперу до нових, ще не порушених людей…
Понесе його випадок, підхопить вітер, знайде й підніме його на дорозі людина невідома…
