лиш для др. Ляйвезі новиною, та й, як то я добачив, не зробила на нього милого вражіня, бо він на хвильку видивив ся з обуренєм, заки став розмавляти дальше зі старим огородником Тайльором о якімсь новім способі лїченя ревматизму. Тимчасом капітана брала по тій пісни що раз більша лють і він став бити кулаком об стіл, щоби нам тим дати знак, щоби ми мовчали. Та й сейчас зробило ся зовсїм тихо і чути ще лиш було голос дра. Ляйвезі, котрий спокійно розмовляв дальше, та за кождим другим словом пакав досить сильно зі своєї люльки. Капітан витріщив з разу на нього очи, гримнув знов об стіл, закляв погано і додав: Тихо там на міжпалубі!“
— Чи то Ви до мене кажете, чоловіче — сказав доктор і говорив дальше, коли той злочинець закляв і сказав, що до нього. — Лиш одно Вам скажу, а то, що коли не перестанете пити так богато руму, то одного замащеного урвителя буде менше на сьвітї.
Старого хлописка взяла страшенна злість. Він схопив ся, виймив моряцький ніж з кишенї, отворив його і грозив докторови, що прибє ним його до стїни.
Др. Ляйвезі анї найменшого страху не показав по собі, лиш трохи обернув ся, а відтак відозвав ся таким самим спокійним голосом, як перед тим, так, що всї в комнатї могли його чути:
— Скоро в сїй хвили не сховаєте ножа до кишенї, то даю вам слово чести, що найблизший суд присяжних засудить вас на шибеницю.
Відтак через хвильку мірили себе очима; але капітан якось зараз присїв, сховав свій ніж і як той пес, шо його вибють, відворкуючи, сїв собі знову на своє місце.
— А тепер — говорив доктор дальше — коли знаю, що в моїм повітї єсть такий чоловік, то можете бути переконані, що як день так ніч не спущу вас з очий. Я тут не лише лікар, але й суддя; а скоро почую лиш найменші жалї на вас, хоч би лиш на вашу простакуватість, оттаку як сьогодня вечером, то постараю ся о то, щоби вас зробити нешкідливим і позбути ся вас звідси. Памятайтеж собі!
Незадовго потім привели йому коня перед двері і він поіхав, а капітан того вечера та ще й многих других потім не робив вже нїякої галабурди.
