ця, між иншим, ухвалила: «Заявити Правительству (Російському) і цілій Державі, що козацтво в своїх державних змаганнях не задоволене актом Правительства (проголошення республіки) та що воно разом з иншими буде всіма засобами простувати до оголошення Держави федеративною державою». Питання про організацію спілки козацьких земель було остаточно вирішено на другій конференції, що відбулася в середині жовтня у Владикавказі (на Терщині). На цій конференції й було підписало договір про утворення «Юго-Восточнаго Союза казачьихъ Войскъ, горскихъ народовъ Кавказа и вольныхъ народовъ степей».
На підставі цього договору «Союз» мав на меті дбати про перебудову Росії на федеративних підвалинах, з уділенням членам союза прав окремих штатів, і «помагати центральній державній владі в боротьбі з зовнішніми ворогами і в заключенню гідного миру на основі самоозначення народів, а також при заведенню в державі правного ладу» та в боротьбі з контр-революцією. Кожний член союзу мав бути цілком незалежним в справах нутрішнього життя й мав право самостійно нав'язувати зносини і складати умови, які не суперечать завданням союза. На чолі союза мало стати Правительство, утворене шляхом делегування кожним членом союза в склад його двох представників. Південно-Східній союз мусів мати свого представника при центральнім російськім уряді. Місцем осідку правительства призначався Катеринодар. До «Союза» згідно з договором належать: козацькі Війська — Донське, Кубанське, Терське, Астраханське, народ калмицький, гірські народи Дагестану, Кубані, Тереку, Закатальської і Сухумської округ та степові народи Тереку й Ставропольщини. Головою Правительства «Юго-Восточнаго Союза» був обібраний донський козак, член Державної Думи, член російської партії к.-д., в той час комісар Тимчасового Уряду на Закавказзі В. А. Харламов. Від Кубанського Війська в склад Правительства було призначено І. Л. Макаренка (в Південно-Східньому Союзі був старшим заступником голови уряду і членом уряду по справах фінансових, шляхів і зовнішніх зносин) та В. К. Бардіжа. Горців Півночного Кавказу і Дагестану репрезентували: Коцев, Номітоков, Гайдар, Баматов і Чермоєв[1].
Варто зазначити, що про городовиків Кубані, Терщини, Донщини, Астраханщини, про некочуюче населення Ставропольщини, взагалі про більшість населення південного сходу Росії, в значній більшості української національности, творці «Юго-Восточнаго Союза» не згадали ні одним словом, ніби його не існувало»[2].
- ↑ Де-що про Південно-Східній Союз див. у В. Харламова — «Юго-Восточний Союзъ въ 1917 году». «Донская Лѣтопись». № 2.
- ↑ Владикавказька умова про утворення Південно-Східнього Союзу має два обличчя. Одно — це і демократичний лад і самоозначення народів, а друге — ще забезпечення козацької станової окремішности та панування козацької меншости над некозацькою більшістю. Засоби для цього такі. По-перше, єднаються лише козацькі «Війська» та національні меншості, як козацьких, так і сусідніх
