Перейти до вмісту

Сторінка:Сумцов М. Історичні зразки українського літературного єднання (1918).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

умовъ высшихъ и, начиная съ главы, оть вашей пречесности, покорнѣйше прошу всѣхъ кіевскихъ отцовъ игуменовъ соблаговолить на досугѣ пересмотрѣть тетрадки съ моими виршами (річ іде про «Lutnia Apollinowa»)… Если, по усмотрѣнію вашему, угодно будетъ что-либо выбросить, то я охотно готовъ повиноваться и очень буду благодаренъ за ваше предостереженіе».

В другий раз, коли Баранович підготовляв полемичну працю проти католиків, т. зв. «Nowa miara», в 1671 р. він писав Гизелю: «Мнѣ бы хотьлось соображаться сь вами и отъ васъ, не краснѣя, поучаться. Лучше жъ намъ поправить свої труды тихонько между собою, нежели возьмутъ ихъ на зубы, а потому нужно ихъ хорошо выточить, такь чтобы было, чѣмъ заняться, когда начнутъ грызть; нужно такую имъ приготовить костку, чтобы имъ въ горлѣ стала»[1].

Професор Максимович, коли Шевченко був ще живий, з'являв йому свою щиру прихильність і бажав його літературної допомоги. Посилаючи в 1857 р. свій переклад «Слова о Полку Игоревѣ»

  1. Л. Барановичъ, Письма, 75, 156.