з її малорозвиненою соціяльно-економічною системою, в якій слідна була ще спадщина недавного кріпацько-февдального устрою, ніяк не могла служити орґанічним, підпорядкованим марксівським обєктивним закономірностям, підложжям для соціялізму і комунізму. За льоґікою доктрини, революційні зриви стояли на порядку дня в західних індустріялізованих країнах. Сталося навпаки! В розвинених економічно державах Заходу, комунізм не зложив іспиту; натомість відстала від них на кілька десятиліть Росія зовсім неочікувано перша станула тереном комуністичного експерименту.
До питання, які це створило наслідки для самого комунізму — ми ще повернемо. Тут хочемо ствердити, що самий цей експеримент проречисто заперечує діялєктичне твердження марксизму про виключне значення механістично-матеріялістичних факторів у подіях історії. Він доводить, що на процеси історії має величезний вплив людський дух і воля — виявлені в активному чині. Цю «контрреволюційну метафізику» Лєнін із однодумцями висміювали й переслідували терором… Між тим, під фактичним впливом цеї «метафізики» переходила і їхня діяльність у підготовці та переведенні революції. Коли би не це — не існував би сьогодні Совєтський Союз!
Захопивши владу в Росії, комунізм (большевизм) одразу перечеркнув існуючий політичний і господарський лад та його правні норми. Мало цього, у свойому гарячковому пориві, він