внутрішнього «я» буде кермувати відповідний параґраф, опертий на формулах: «Так сказав Маркс»… «Так сказав Лєнін»… «Так сказав Сталін»…!
Коли б комунізм справді заіснував в світі, то суспільство закономірно й усе глибше падало б у прірву духового примітивізму та культурного здичавіння. Складну й величаву лабораторію життя, з грою його розгонових сил, ідей і волевих пристрастей, змінила би сіра «кузня» комунізму, де «конвеєрним» порядком штамповано би стандартну людину — ро́бота.
Спровоковані большевизмом у перших часах революції й опановані ним народи СССР скоро відчували всі його деструктивні прикмети. Вони зрозуміли, що іти з большевизмом — це значить стрімголов летіти у прямовісну безодню! І слухаючи голосу самоохоронного інстинкту, протиставити йому свою психолоґічну стихію. Зачалися справді епохальні в своїй ґрандіозності змагання. Приховані від зовнішнього світу, роками точаться вони — жорстокі, з гекатомбами людських жертв!
З одного боку барикади була матерія — озброєна в усі можливі середники терору; з другого — безборонний, але сильний хотінням жити, дух. Боротьба ішла за перемогу духовости, за національні й суспільні ідеали, за вірування, за мораль, за етику, за любов, за родину, за побут, за право індивідуальної творчости, за саму можливість існування — здушених кривавим чоботом большевицького доктринерства.
І цей дух уже перемагає! Назверх ця пе-
