ремога ще не проявляється в таких виразних формах, щоб її міг бачити зовнішній світ. Орієнтації світу в тих внутрішніх процесах, що відбуваються в СССР, всіми силами перешкоджає совєтська влада й для цього намагається відгородитися муром від зовнішнього оточення. Але тим не менш ця перемога є вже фактом. Надломлений нею в своїх основах — большевизм перебуває у відвороті. Претендуючи колись на ролю чинника, покликаного безкомпромісово ломити й пристосовувати до себе життя, він тепер самий змушений пристосовуватися до накидуваних йому реальною дійсністю обставин. Офіційно, большевизм ще зберігає своє теоретичне «лице», але зміст його цілком уже не той, що був у часах первісного революційного буревія.
Сталінізм — це рештки неактуальної вже комуністичної доґми, що в цілості підпорядкована тактиці вимушених життям компромісів.
Психолоґічна поразка комунізму відбилася й на його політично-економічний системі. Державна орґанізація теоретично була для комунізму тільки переходовим етапом до часу дефінітивного закінчення світової революції, що мала у своїх наслідках знищити капіталістичний лад і збудовані на ньому держави. Таким чином, створення совєтської держави було спочатку для большевизму тільки «прикрою необхідністю», що мала забезпечити йому опорну базу