чисто деструктивну фазу соціяльної революції, не давав конкретного плану орґанізації соціялістичного виробництва, а тим більше комуністичного розподілу його продуктів. Фатальний вплив мало й те, що большевизм — всупереч марксівській теорії про закономірність економічного назрівання соціяльної революції — опанував владу якраз в Росії, де цих «закономірних» передпосилок цілком не існувало. Цей парадокс змусів Лєніна наспіх виробити… нову теорію, що вже еманципувала процеси соціяльної революції від її економічної зрілости… В умовах терористичної диктатури компартії, її вождеві вільно було конструувати які завгодно спекулятивні теорії! Та практично це справді не помогло. Бо як із самого дерева і глини неможливо збудувати складну машину, так і нерозвинена економічна система Росії не могла стати базою для соціялістичної реконструкції.
Ціла історія «пятирічних планів соціялістичного будівництва» в СССР — це історія безпомічних компромісів фантастичної доктрини з переможними законами економіки та її розвитку. В економічному відношенні, сталінізм — це не комунізм і не соціялізм; це своєманітна форма державного капіталізму, де основні методи приватновласницької капіталістичної системи нещасливо сполучені з урядовим етатизмом і планувальним бюрократизмом. Большевицький етатизм і бюрократизм ув економіці, відкинувши якраз найбільш життєві елєменти капіталістичного устрою, заабсорбував у собі його неґативні риси: монополізм, визиск праці й соціяль-
