ну нерівність. У висліді, на тлі матеріяльно ожебраченої країни (яка водночас посідає величезні багацтва) заіснував економічний устрій «переганяння Америки», керований не господарською та суспільною доцільністю, а інтересами пануючої кліки, що — забрівши в сліпий кут — вже не має з нього виходу. При умові дальшого існування СССР — життя закономірно все дальше штовхало би совєтську економіку на шлях усе більших суперечностей, все далі й далі від її первісної доктрини.
Економічна еволюція большевизму проходила в умовах довгих і складних опозиційних потрясень всередині компартії, для вияснення яких було би потрібно багато місця. Тут тільки ствердимо: сучасна «ґенеральна лінія» Сталіна, з її індустріялізацією, колєктивізацією й концепцією «соціялізму в одній країні» — це спроба узгіднення різних внутріпартійних розбіжностей та пристосування до інтересів режиму. Головним же чином — це колишня проґрама одної з опозиційних фракцій компартії: троцькизму. Знищивши троцькизм у боротьбі за владу, Сталін услід за цим самий позичив певні елєменти його економічної проґрами. Але для троцькизму ця політична проґрама була лише частиною загального завдання, що полягало в приспішені світової революції.
Сталін був змушений відкинути революційну концепцію троцькизму та заступив її баламутною теорією «соціялізму в одній країні», що означала замаскований відворот від початкових революційних теорій. На цю нову тактику ста-
