СССР; в наступі, що для совєтської влади обумовляється політичною рацією збереження російської імперії — спадкоємцем і оборонцем якої вона вже не вагається відкрито себе деклярувати…
Чи націоналізація большевизму означає, що він перестав бути фактором ідейного й соціяльно-політичного деструктивізму в інтернаціональному масштабі? Думати так було би великою помилкою! Ми вже бачили, що в історичній ретроспективі московський імперіялізм завжди шукав опертя на месіяністичних концепціях, які, міняючи форми, незмінно зберігали свій основний характер і цілеспрямованість. Для сучасного московського імперіялізму цією месіянською концепцією став большевизм, що переломив свої первісні теорії через призму московської духовости, психольоґії та історії, традиції. І це тим більше посилюватиме його гони й «космічні» аспірації. На це твердження можна завважити, що в нього забракне для цього сил. Але ж большевизм і не думає з кимось мірятися в лицарському двобою! Один закордонний ґенерал у розмові з Лєніном, саркастично спитав, якими арміями сподіється большевизм здобути перемогу над світом. Лєнін відповів з усмішкою: «вашими ж, ґенерале, вашими»… В цій відповіді — ціла концепція совєтської політики! Її наслідки слідні з наступних цифер.
Журнал «Л'Еспуар де Франс» дав не так давно документальний нарис розкладової акції червоної Москви закордоном. Виявляється, що за 20 років большевики спричинили 10 воєн і 10 рево-
