Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1001

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

163

Перве Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 3. 4. 5.


І. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА

линї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сї’на, очерету, —

 13. кожного діло буде явне; день бо^Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.

 14. Коли робота встоїть, хто вибудував — прийме нагороду.

 15. Коли робота вгорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як черев ОГОНЬ.

 16. Хиба не внаєте, щ<? ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ?

 17. Коли хто зруйнує Божий храм,зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.

 18. Нехай ніхто себе не обманює.Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.

 19. Бо премудрість сьвіта сього —дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.

 20. І внов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.

 21. Тимже ніхто нехай не хвалиться в людях; все бо ваше:

 22. Чи то Павел, чи Аполос, чиКиФа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, — все ваше,

 23. ви ж Христові, а Христос Бо-'жий.

Голова 4.

Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.

 2. Ще ж до того від доморядниківвимагають, щоб кожного знайдено вірним.

 3. Та се в мене найменша річ, щобмене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.

 4. Бо нічого на себе не внаю, тасим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.

 5. Тимже ні про що перше часу несудіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.

 6. Се ж, браттє, приложив я до себе Іта Аполоса задля вас, щоб ви 8 нас |

ПАВЛА ДО КОРИНТЯН 3. 4. 5. 163

навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.

 7. Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш,чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?

 8. Ви вже ситі, вже забагатіли, безнас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!

 9. Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.

 10. Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.

 11. Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,

 12. і трудимось, працюючи своїмируками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;

 13. нас хулять, ми молимось; мовсьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.

 14. Не на сором вам се пишу, а якодітей моїх любих остерегаю.

 15. Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).

 16. Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.

 17. Про се післав я до вас Тимотея,мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.

 18. Мов би не мав я до вас прийти,так розгордїли деякі.

 19. Я ж прийду скоро до вас, колиГосподь схоче, і розвідаю не слово розгордївпшх, а силу.

 20. Не в слові бо царство Боже, а всилі.

 21. Чого хочете? чи 8 лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности ?

Голова 5.

Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який