176
Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 4. 5.
словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом.
3. Коли ж і закрите благовісте наше, то у погибаючих єсть вакрите,
4. в котрих бог віку сього осьліпивдумки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.
5. Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.
6. Бо Бог, що 8велїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.
7. Маємо ж скарб сей у глинянихпосудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.
8. У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї;
9. гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;
10. всякого часу мертвість ГосподаІсуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.
11. Завсїди бо нас живих на смертьвидають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.
12. Тим же оце смерть в нас орудує,а життє в вас.
13. Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,
14. внаючи, що хто підняв ГосподаІсуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.
15. Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу.
16. Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнішній наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день.
17. Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,
18. нам, що не дивимось на видоме,а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.
Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
2. Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
3. коли б тільки нам, і одягнувшись,нагими не явитись.
4. Бо, стогнемо отягчені, будучи втїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
5. На се сотворив нас Бог, і дав намзадаток Духа.
6. Оце ж маймо духа всякого часу,знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
7. (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
8. Маймо ж духа й волїймо луччебути далеко від тїла, а домувати у Господа.
9. Тим і силкуємось, чи то будучидома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
10. Всім бо нам треба явитись передсудищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
11. Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістим обявились.
12. Не 8Н0В бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
13. Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
14. Бо любов Христова вимагає віднас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тоді всї вмерли;
15. і (що) Він умер за всїх, щоб живі ніколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
16. Тимже ми від нинї нїкого незнаємо по тілу; коли ж і знали по тілу Христа, то тепер більш не знаємо.
17. Тимже, коли хто в Христї, тойнове сотворінне; старе минуло; ось стало все нове.
18. Усе ж від Бога, що примиривнас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служенне примирення,
