179
Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 9. 10.
2. бо я знаю охоту вашу, котроюпро вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього літа, і ваша ревність заохотила многих.
3. Післав же я братів, щоб похваланаша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові,
4. щоб, як прийдуть 80 мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби.
5. Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як вдирство.
6. Оце ж: хто сїе скупо, скупо й жати ме; а хто сїе в дарах, в дарах і жати ме.
7. Кожен (давай), яко ж постановлявв серцї, не з жалю або 8 примусу; веселого бо дателя любить Бог.
8. Силен же Бог всякою благодаттюзбогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим ділом,
9. (яко ж писано: Ровсипав, дав убогнм; праведність його пробував по вік.
10. Хто ж дає насінне сіючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насінне ваше і зростить 8асїви праведности вашої),
11. щоб у всьому збагатились на всаку щирість, котра черев нас робить подяку Богу.
12. Бо порядкуваннв служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткує многими подяками Богові.
13. Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнав аннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усїма,
14. і молять ся за вас, прихиляючисьдо вас гадля превеликої благодати Божої в вас.
15. Дяка ж Богові за невимовний дарЙого.
Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;
2. благаю ж, щоб, бувши між вами,не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, ніби ми ходимо по тілу.
3. Бо ходячи в тїлї, не по тілу воюємо:
4. (бо вброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)
5. руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,
6. і будучи на поготові помститисьнад усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.
7. Хиба ви на лице дивитесь? Колихто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.
8. Бо коли б я ще більш хвалив сявластю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуванне ваше, то не осоромив ся б.
9. (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, —
10. бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, —
11. такий нехай се знає, що які мисловом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й ділом, бувши (між вами).
12. Бо не сьміемо прилїчувати аборівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.
13. Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.
14. Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.
15. Не бе8 міри хвалимось чужоюпрацею, маючи надію, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,
16. щоб і дальше вас благовіствува
