Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1018

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

180

Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 10. 11.


180 II. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРИНТЯН 10. 11.

ти, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.

 17. Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.

 18. Бо не той певний, хто сам себехвалить, а кого Господь похваляє.

Голова 11.

Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.

 2. Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.

 3. Бою ся ж, щоб, як вмій Єву обманив лукавством своїм, 'ґак не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.

 4. Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовісте, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.

 5. Думаю бо, що я нічим не зоставсьпозаду передніх апостолів.

 6. Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.

 7. Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовісте Боже проповідував вам?

 8. Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;

 9. і, прийшовши до вас, та й бувшив недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.

 10. (Як) істина Христова е в менї(так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.

 11. Чого ж? хиба, що не люблю вас?Бог знає (те).

 12. Що ж роблю, те й робити му,щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

 13. Бо такі лжеапостоли, робітникилукаві, прикидають ся апостолами Христовими.

 14. І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.

 15. Не велика ж річ. коли й слугийого прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.

 16. Знов глаголю: щоб ніхто не вважав мене ва безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.

 17. А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.

 18. Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.

 19. Радо бо терпите безумних, розумними бувши.

 20. Терпите бо, як хто підневодюзвас, як хто жере (вас), як хто зодирає (вас), як хто величаєть ся, як гю бє вас у лице.

 21. Робом досади глаголю, так нїбими знемоглись. Коли ж у чому х-о осьмілюєть ся (у безумстві глаголю),

ТО Й Я ОСЬМІЛЮЮСЬ.


 22. Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насінне Авраамове? І я.

 23. Христові слуги? (безумствуючиглаголю) я більше: В працях премно го, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.

 24. Од Жидів пять раз по сорок безодного прийняв я.

 25. Тричі киями бито мене, а одинраз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині;

 26. у дорогах почасту, у бідах (на)водї, у бідах (од) розбійників, у бідаї од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;

 27. у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холодї й наготі.

 28. Опріч того, що осторонь, налягавна мене щоденна журба про всї церкви.

 29. Хто 8немогае, щоб і я не 8немогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?

 30. Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.

 31. Бог, Отець Господа нашого Ісу