Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1019

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

181

Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 11. 12. 13.


II. П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРИНТЯН 11.12.13. 181

са Христа, будучи бдагословен на віки, знає, що я не обманюю.

 32. У Дамаску царський намістникАрета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене;

 33. і віконцем у коші спущено менепо стїнї, і втік я з рук його.

Голова 12.

Не користь же менї хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього.

 2. Я знаю чоловіка в Христї передчотирнайцятьма літами, (чи в тїлї, не знаю, чи без тїла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.

 3. І знаю такого чоловіка (чи в тїлї,чи без тїла, не знаю; Бог знає),

 4. що був підхоплений у рай, і чуввін слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.

 5. Таким хвалити мусь; собою ж нехвалити мусь, а тільки немощами моїми.

 6. Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене;

 7. І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.

 8. Про него тричі Господа благав я,щоб відступив від мене.

 9. Та Він сказав менї: Доволї 8 тебеблагодати моєї, сила бо моя в немощі ввершуеть ся. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.

 10. Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тіснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний.

 11. Я вробивсь безумним хвалячись;ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нічим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо.

 12. Справді овнаки апостола сталисьміж вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.

 13. Що бо єсть, чим вас упослїджено перед инпшми церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.

 14. Ось утретє готов я прийти довас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей.

 15. Менї ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами.

 16. Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?

 17. Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?

 18. Ублагав я Тита, й разом 8 нимпослав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слідами?

 19. Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.

 20. Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу;

 21. щоб, як прийду внов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистоті, й блудї, й розпусті, що коїли.

Голова 13.

Се вже втретє йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово.

 2. Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу:

 3. бо ви шукаєте в менї доказуглаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас. .

 4. Бо хоч і розпято Його від немощі,та живий Він од сили Божої. Бо хоч