181
Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 11. 12. 13.
са Христа, будучи бдагословен на віки, знає, що я не обманюю.
32. У Дамаску царський намістникАрета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене;
33. і віконцем у коші спущено менепо стїнї, і втік я з рук його.
Не користь же менї хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього.
2. Я знаю чоловіка в Христї передчотирнайцятьма літами, (чи в тїлї, не знаю, чи без тїла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.
3. І знаю такого чоловіка (чи в тїлї,чи без тїла, не знаю; Бог знає),
4. що був підхоплений у рай, і чуввін слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.
5. Таким хвалити мусь; собою ж нехвалити мусь, а тільки немощами моїми.
6. Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене;
7. І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.
8. Про него тричі Господа благав я,щоб відступив від мене.
9. Та Він сказав менї: Доволї 8 тебеблагодати моєї, сила бо моя в немощі ввершуеть ся. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.
10. Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тіснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний.
11. Я вробивсь безумним хвалячись;ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нічим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо.
12. Справді овнаки апостола сталисьміж вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.
13. Що бо єсть, чим вас упослїджено перед инпшми церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.
14. Ось утретє готов я прийти довас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей.
15. Менї ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами.
16. Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?
17. Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?
18. Ублагав я Тита, й разом 8 нимпослав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слідами?
19. Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.
20. Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу;
21. щоб, як прийду внов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистоті, й блудї, й розпусті, що коїли.
Се вже втретє йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово.
2. Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу:
3. бо ви шукаєте в менї доказуглаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас. .
4. Бо хоч і розпято Його від немощі,та живий Він од сили Божої. Бо хоч
